annboiko

40 днів без їжі та 14 без води у відкритому океані провели троє українців дорогою від Європи до Латинської Америки

Це не наукова фантастика: команда екстрималів "Еквітес" (Голтіс (Володимир Вукста), Костянтин Могильник та Андрій Супрун) повернулися з унікальної науково-дослідницької експедиції "Шляхом Колумба", яка повторила маршрут відомого мореплавця. Христофор Колумб їхав "за чотири моря", не знаючи, чи допливе до суші, а українські любителі пригод під час подорожі перевіряли можливості людського організму. Днями вони презентували трейлер документальної стрічки, яку восени планують показувати на пригодницьких каналах світу, і вже зовсім скоро - в Україні та державах СНД.





- Я надзвичайно радий, що Голтіс сьогодні пив. Він пив. Після 14 днів. Не трьох чи семи...а чотирнадцяти. Я дивуюся, що сьогодні він, як завжди, сміється. Переписати наново медичні книги! Вижити без води та їжі 14 днів - можливо! Не можу дочекатися, коли побачу недовіру в очах колег, коли розкажу їм про все, - так через два тижні подорожі з "Еквітес" напише у щоденнику канадський лікар Адріаан Ван дер Варт. 

Андрій та Костянтин протрималися без вологи удвічі менше за товариша. Учасники розповідають, що перші шість днів "посту" ускладнилися погодними умовами: море штормило на рівні 8-11 балів. "Я можу не їсти, не пити, але не спати - це дуже складно", жартома скаржився Костянтин Могильник. Хлопці зізнаються: не думали, що буде настільки важко. "Навіть коли вже можна було зробити ковток води, півгодини налаштовувався, аби зробити крок і взяти склянку", -- розказує Голтіс. Упродовж подорожі хлопці втратили у вазі: Голтіс схуд на 20 кілограмів, Костянтин - на 12, а Андрій - на 16,5 кг.

Усього в екіпажі було семеро людей. У експедиції брали участь капітан Віталій Зелений, матрос Анатолій Бабарика, український кінооператор Сергій Михальчук та лікар з Канади Адріаан Ван дер Варт, який робив медичний звіт та вів щоденник. -- Дивитись на голодних людей і самим їсти - теж непросто. Щоразу перед тим, як перекусити, спочатку навіть вибачався перед хлопцями, -- говорить матрос Бабарика.

На думку лікарів, ця подорож ламає уявлення про можливості людського тіла. Пояснень може бути чимало: від віри мандрівників у Бога до віри у власне майбутнє. Професора Олега Чабана цікавило, що допомогло психологічно пережити випробування. Він проаналізував записи у щоденниках членів команди. Каже, вразив командний дух, а самим хлопцям допомагав зв'язок з материком через смс-повідомлення. Хоча свою роль зіграли і суб'єктивні причини: -- Це і достатньо великий нарцисизм (проходження великого шляху Колумба), піст (велична мета) і ще одне, і основне, щоб я поставив на вершину піраміди -- у них було майбутнє. У концтаборах виживали тільки ті люди, які чітко уявляли своє майбутнє. 

"Людина, потрапляючи в екстремальні ситуації, коли опиняється без їжі і води, гине, перш за все, впускаючи страх та не використовуючи резерви людського організму", -- розказує Голтіс. Тож це не просто рекорд, кажуть "Еквітес", а спроба довести, що людина може вижити у найскладніших умовах, та показати приклад тим, хто потрапив у екстремальну ситуацію. І, дивлячись на хлопців, віриш: дива існують.
 

Більше фото на http://www.equites.org